У меня появился новый перевод.
А именно - поэтический перевод одного стиха ИВАНА БУНИНА.
Вот он:
Бушует полая вода,
Шумит и глухо, и протяжно.
Грачей пролетные стада
Кричат и весело, и важно.
Дымятся черные бугры,
И утром в воздухе нагретом
Густые белые пары
Напоены теплом и светом.
А в полдень лужи под окном
Так разливаются и блещут,
Что ярким солнечным пятном
По залу «зайчики» трепещут.
Меж круглых рыхлых облаков
Невинно небо голубеет,
И солнце ласковое греет
В затишье гумен и дворов.
Весна, весна! И все ей радо.
Как в забытьи каком стоишь
И слышишь свежий запах сада
И теплый запах талых крыш.
Кругом вода журчит, сверкает,
Крик петухов звучит порой,
А ветер, мягкий и сырой,
Глаза тихонько закрывает.
1892
А вот - мой перевод:
Вирує паводком вода,
Шумить так глухо, особливо.
Граків дзвінкі уже стада
Кричать і весело й важливо.
Встає серпанок над горбом,
І вранці в теплому повітрі
Біліє пара полотном,
Напоєна теплом і світлом.
А вдень калюжі під вікном
Так розливаються і сяють,
Що в залі сонячним пшоном
Скрізь білі „зайчики” гуляють.
З-за сіро-в'ялих круглих хмар
Невинне небо голубіє,
І вже ласкаве сонце гріє
В затишші хлівів і кошар.
Весна! Весна вже тут! Я знаю!
Стою, неначе остовпів,
І запах саду відчуваю,
І теплий запах із дахів.
А ще вода дзюрчить струмками,
Звучить навколо крик півнів,
І теплий вітер між хатами
Несе тепло весняних днів.
2014.
Предлагаю этот перевод вашему вниманию.