Выложу немного моих опусов.
В первую голову - стихи. Если кому понравится, будет еще.
Чаша
По венам гонят звезды и планеты
Потоки ветра, все преграды руша
В безумном ритме пульса: ярче, чаще.
Расплёскивает капельки столетий
Внезапно опрокинутая в душу
Небес неисчерпаемая чаша.
Свастика
Хруст и хрип горящих веток.
Искрами крошится ветер
В полной призраков ночи.
Свирепеть и распалиться:
Размелькались потно лица
И шершавости личин.
Порх! - и перепела перья
Обратит клыками вепря
Сумасбродный хоровод.
Крики, рыки - это дикий
Многорукий, многоликий
Хор лесов, небес и вод.
Отливают сабли льдисто.
Раскаляются мониста.
Мягок мех, а сталь остра.
Первоцветы и колосья...
Бесконечность стала осью
В жаркой ступице костра.
Часы
Тюрьма циферблата. На стрелки часов
Нанизана вечность:
Крошится и сыплется на пол - песок.
Несутся по встречной
Минуты, минувшее силясь вернуть
В пылу столкновений.
Ни шагу назад! Впереди только Путь,
А сзади - лишь тени.
Ночь
Черные пряхи ночи
перекраивают,
перекрашивают,
нити прядут из клочьев
ущербной луны,
вплетают их в сны.
Время течет иначе:
перескакивает,
перетаскивает,
карты в ладони прячет.
Тасует века
Гекаты рука.
А это - то, чем я сейчас занимаюсь. Переводы из Гарсиа Лорки. Большинство на украинском, ну да украиноязычные форумчане имеют место быть.
Сходить місяць
Коли зринає місяць,
Десь губляться всі дзвони
І раптом виростають
Безмежні нетрі.
Коли зринає місяць,
Земля укрита морем,
І серце - наче острів
У вічних водах.
Не час для помаранчів
У місячному світлі:
Їдять-бо лиш ходолні
Зелені фрукти.
Коли зринає місяць
У ста своїх подобах,
Ридають срібні гроші
У гаманцеві.
Гітара
Зачинає ридання
Гітара
Розбивається чаша
Світання.
Зачинає ридання
Гітара.
І не втишить їі,
Не втішить.
Плаче і плаче невпинно,
Плаче як води,
Плаче як вітер
У хуртовину.
І не втишить її,
Не втішить.
Ридає по далях
Дальніх.
Задушлива спека Півдня
Блага про камелій мармур.
Стріла непоцілена плаче,
Темрява тужить по свтлі,
Вранішня пташка вмирає
У верховітті.
О, гітаро!
П'ятьма ножами одразу
Серце пробите.
Тортури святої Олаї
1. Панорама Меріди
По вулиці кінь процокав,
Вплітаючи вітер у гриву.
Сонливо грають у кості
Легіонери сиві.
Мінерви гора розкриває
Обійми віттям безлистим.
Скелі вбрались водограєм,
Мов золотавим намистом.
Зірки світять зламаним носом
Ночі простертого тіла,
Яке лиш чекає світанку,
Щоб розлетітися пилом.
Подеколи лайка лунає,
Зірвавшись із уст ліниво.
Скло келихів розбиває
Стогін безгрішної діви.
Гострить точильний камінь
В ревінні ковалень бичачім
Крицю ножів із гаками.
Меріда ж себе квітчає
Півсонного нарду вінками
Й ожини чіпким гілляччям.
(Планирую перевести вторую и третью части).
Шесть струн
Гитара
грезы рыдать
заставляет.
Стенанья потерянных душ
из круглого рта
вылетают.
Как паучиха,
ткет она звездный невод,
охотясь на вздохи,
что тихо плывут в темноте
ее деревянного чрева.
Автор
Тема: Стихи, переводы, и прочая (Прочитано 3472 раз)